Від ячменю до солоду

Ячменю є особливо придатним для операцій солодження та відповідає потребам та очікуванням пивоварів. Під час різних стадій виготовлення солоду й пива ці зерна здатні синтезувати та швидко активувати ензимний комплекс. Певні ензими потрібні для оцукрювання крохмалю та його подальшого перетворення на спирт під час ферментації браги у пивоварні. Під час цієї кінцевої стадії помірний вміст білку у ячмені є достатнім для живлення дріжджів та обмежує появу мулу в пиві.

Тонке лушпиння, притаманне зернам ячменю, після роздрібнення солоду дає відходи, через які фільтрується мул, щоб відокремити нерозчинні частинки.

Хоча солод робиться переважно з ячменю, інші зернові також можуть давати солод (пшениця, сорго, гречка, жито), залежно від наявності сировини в даній країні. Пшеничний солод використовується головно для виготовлення „білого” пива („Weiβenbier” у Німеччині).

Зберігання

Після збирання урожаю солодового ячменю на стадії повної фізіологічної зрілості (вологість < 14,5%) на місці зберігання повинна забезпечуватися задовільна санітарно-технологічна якість. Це означає, що солодовий ячмінь повинен зберігатися у чистому водонепроникному приміщенні, оснащеному вентиляцією, що дає змогу охолоджувати зерно на наступних стадіях, аби запобігти поширенню комах та мікрофлори, підтримуючи при цьому схожість ячменю.